чиняти
ЧИНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., що і без прям. дод., діал.
Вичиняти шкіру.
Шевчик шкури чиняє, а він дубом воняє (Сл. Б. Грінченка).
ЧИНЯ́ТИ², я́ю, я́єш, недок., що і без прям. дод., розм.
Те саме, що відчиня́ти.
Чиняй, пані, ворота – іде твоя робота (Сл. Б. Грінченка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чиняти — I. Чиняти, -няю, -єш гл. Вычинивать, выдѣлывать, дубить. Шевчик шкури чиняє, а він дубом воняє. Чуб. V. 1087. --------------- II. Чиняти, -няю, -єш гл. Сокращенное відчиняти. Чиняй, пані, ворота, — іде твоя робота. Чуб. III. 233. Словник української мови Грінченка