чистокровець

ЧИСТОКРО́ВЕЦЬ, вця, ч.

Те саме, що чистокро́вка.

Терентій з остраху відразу б'є арапником і ногами коней. Вони від болю й гордої образи так здибилися й крутонули вбік, що ледве не скинули вершника. “Хіба ж так можна бити чистокровців? .. – лячно тенькає всередині. – Господи, поможи”... (М. Стельмах).