чистісінький

ЧИСТІ́СІНЬКИЙ, а, е, розм.

Дуже чистий.

– Не люблю я тих паннів [панн], що люблять виставлятись дуже вже простою одежею, напинають часом на себе трохи не старе дрантя.., ходять для якогось демократичного шику в викривляних [викривлених] старих черевиках, тоді як у їх [них] є новісінькі і чистісінькі (І. Нечуй-Левицький);

Дівчата .. приходили до хати-читальні чистісінькі, напахчені, соромливі і насторожені (Григорій Тютюнник);

// перен. Справжній, істинний.

Пісок білий-білий, кришталевий, як узяти його на руку, то прозорий, чистісіньке скло (Л. Мартович);

[Ольга:] Який же він тепер? [Оксана:] Генерал. Чистісінький генерал (О. Корнійчук);

Як то часто буває, на це відкриття наштовхнула Ньютона чистісінька випадковість (з наук.-попул. літ.);

// ірон. Якого ні в чому не можна запідозрити, звинуватити; зовсім не винний.

Мова заходить, мабуть, про аварію, бо завтоком, щось пояснюючи, раз у раз розводить руками, знизує плечима. Чистісіньким хоче бути в очах голови. Чередниченко тут – сила (О. Гончар).

І́стинна (свята́, су́ща, чи́ста, чисті́сінька, щи́ра, су́та) пра́вда див. пра́вда.

◇ (1) Чисті́сінької води́ (д) див. вода́.