1. Словник української мови у 20 томах

читальник

ЧИТА́ЛЬНИК, а, ч., заст.

1. Читач.

Реєстру захватів пора покласти край, Моїх читальників шануючи терпіння (М. Рильський);

// Той, хто читає щось у даний момент.

– Наші ліві депутати, – долітають до мене слова читальника, – тримають, – тут Юхим передихнув, далі знов нагнувся до книжки й додав: – ся... Хм... і нащо воно так: тут “тримають”, а потім “ся” (С. Васильченко);

Далі я читав, вважаючи на знаки, і бачив, як щасливий батько любувався своїм читальником (М. Стельмах).

2. Той, хто постійно відвідує читальню.

Він прочитував цілу газету від заголовку [заголовка] аж до оповісток. Та й читальники слухали терпеливо від початку до кінця (Л. Мартович);

Багато читальників дожидається тієї книжки (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. читальник — Читальник. Засновник читальні, відвідувач читальні — громадської установи в селянській громаді. Желаємо славним читальникам раранецким і з нашого боку якнайліпшого успіху до розумного діла (Б. Українська літературна мова на Буковині
  2. читальник — хохл. (чітатель) читач читач, (вона) читачка, (воно) читачя, читаченя, (кепський) читака Словник чужослів Павло Штепа
  3. читальник — чита́льник іменник чоловічого роду, істота читач рідко Орфографічний словник української мови
  4. читальник — -а, ч., заст. 1》 Читач. || Той, хто читає щось у даний момент. 2》 Той, хто постійно відвідує читальню. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. читальник — Чита́льник, -ка, -кові, -нику! -ники, -ків, -кам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. читальник — ЧИТА́ЛЬНИК, а, ч., заст. 1. Читач. Реєстру захватів пора покласти край, Моїх читальників шануючи терпіння (Рильський, Поеми, 1957, 244); // Той, хто читає щось в даний момент. Словник української мови в 11 томах
  7. читальник — Читальник, -ка м. Читатель. Багацько читальників дожидається тієї книжки. Левиц. Пов. 255. Словник української мови Грінченка