1. Словник української мови у 20 томах

читаний

ЧИ́ТАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до чита́ти.

Коли вона стала там край стола, погляд її впав знов на той лист, недавно читаний (Леся Українка);

Книг у нас було мало, та й ті читані й перечитані (Ю. Збанацький);

// у знач. прикм. Якого читають або прочитали.

Ніколи він [Лукаш] не читав без олівця: з читаних книжок старано виписував на картки переважно фразеологізми (із журн.);

// у знач. ім. чи́тане, ного, с. Те, що читають, читали.

Довго він вичитував та перечитував; то перегортав декілька листочків, не перечитавши, то знову вертався назад і читав часом уже й читане (Панас Мирний);

Він став проглядати гранки. Читав, механічно правив коректуру, але змісту читаного не міг добрати, бо весь час у текст вплутувались власні настирливі думки (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. читаний — чи́таний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. читаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. і теп. ч. до читати. || у знач. ім. читане, -ого, с. Те, що читають, читали. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. читаний — ЧИ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. і теп. ч. до чита́ти. Коли вона стала там край стола, погляд її впав знов на той лист, недавно читаний (Л. Укр., III, 1952, 584); Книг у нас було мало, та й ті читані й перечитані (Збан., Малин. Словник української мови в 11 томах