чоботи

ЧО́БОТИ, бі́т, мн. (одн. чо́біт, бота, ч.).

Різновид взуття з досить високими халявами.

– Оце мене дурні парубки скупали в ставку в квітках та в стрічках та в червоних чоботях (І. Нечуй-Левицький);

Женя Коман, виброджуючи в чоловічих гумових чоботях.., тримала в руках кінець троса (Іван Ле);

Серед лісу, серед гаю У неділешній обід Заснув мужик у чоботях, прокинувся без чобіт (С. Руданський);

Чобіт першого бійця задзвенів об камінь, і весь батальйон полегшено зітхнув. – Шосе! (О. Гончар);

* У порівн. З густими, навіть дуже густими бровами, що нависнули над блискучими похмурими очима, з чорним, як той чобіт, лицем і такими ж розхристаними грудьми – він наводив своєю силою й хижістю страх на самих навіть одважних (М. Коцюбинський);

А восени сидить Тарас за граматкою між школярами в дяковій хаті, ляскає указкою то одного, то другого, коли одвернеться дяк. Лобатий, чуб білий, як пшениця, кучмою, лице смагляве, вилискує, як чобіт, а очі ясні та сині, як на росі льон (С. Васильченко).

(1) Висо́кі чо́боти – чоботи з довгими халявами.

Лиця пана Адама не бачу, лиш помічаю, що він у венгерці, у високих чоботях і в шапці (М. Коцюбинський);

(2) Витяжні́ чо́боти – чоботи, в яких із суцільного шматка шкіри зроблені передок і халява.

В нього [козака] червона стьожка гарна в застіжках і нові чоботи витяжні (Номис);

(3) Мисли́вські (боло́тні) чо́боти – чоботи з халявами, які сягають вище колін.

Патронташ, ремінці, киси, свистки, ланцюжки й болотні чоботи, разом з погонами і форменими ґудзиками, – все надавало йому вигляду картинного й дуже бравого (О. Довженко);

Роззува́ти чо́боти (череви́ки і т. ін.) див. роззува́ти;

(4) Чо́боти з зако́том – чоботи, в яких край халяв відігнутий назовні.

Тоді ж покупив він і чоботи свої з червоним закотом, і ту шапку чорну, що він її дуже прилюбляє... (Марко Вовчок);

Він був одягнений у коричневий камзол, чорні штани й високі чоботи з закотом (із. журн.);

(5) Як чо́біт зі сл. дурний, дірявий і т. ін. – про дуже темну, забиту, неосвічену людину.

– Ото я дурний, як чобіт, – воркотів сам до себе Іван, сидячи знов з люлькою в зубах на лавочці (І. Франко).

◇ Би́ти но́ги (рідше чо́боти) див. би́ти;

(6) Два чо́боти – па́ра (на одну́ но́гу) – схожі між собою чим-небудь (перев. негативним); варті один одного.

– Чому у тебе розладилося з Насткою?.. Вона легковажна. Виходить, ви – два чоботи – пара (П. Автомонов);

– Льонці Галя сказала, що вони з Юликом “два чоботи – пара” (Ю. Мушкетик);

Згадався Конопельський. От звести б їх з Фредом, от би компанія була, два чоботи на одну ногу (Ю. Збанацький);

– Оця Леся Кумач на зборах в цеху на все керівництво сказала, що воно нічого не робить... Був ще Грак .. Два чоботи – пара. Його та Лесю лишити в бригаді – й амінь! (А. Хижняк);

Па́ра чобі́т на одну́ но́гу.

– А в чому ж справа? – Справа дуже проста. Зібралися ми з Федором Андрійовичем – пара чобіт на одну ногу. В нього рідня, а в мене теж (Ю. Збанацький);

Кива́ти па́льцем у чо́боті див. кива́ти;

Креса́ти підко́вами (підкі́вками, чобітьми́ і т. ін.) див. креса́ти;

Лиза́ти халя́ву (чо́боти, череви́ки і т. ін.) див. лиза́ти;

Лі́зти (зала́зити) з чобітьми́ в ду́шу див. лі́зти;

(7) Пасові́ чо́боти, заст. – суцільні чоботи з невідрізним передом.

На порозі став Моссаковський в чорному довгому жупані, в пасових чоботях (І. Нечуй-Левицький);

В кожухах і шапках смушкових, В великих чоботах пасових До церкви люди потягли (І. Франко);

Підгорта́ти / підгорну́ти під чо́біт (чобіто́к) див. підгорта́ти;

(8) Під чо́біт чий, кого, зі сл. потрапляти. – у цілковиту залежність до кого-небудь, під чиюсь владу, чий-небудь гніт.

– Там, в Україні, наші рідні потрапляють під чобіт бридкого жовніра Станіслава Жолкєвського... (Іван Ле);

(9) Під чо́ботом чиїм, кого, зі сл. бути, жити і т. ін. – у цілковитій залежності від кого-небудь, під чиєюсь владою, чиїм-небудь гнітом.

– У нас спільний ворог – самодержавство. Отже, й спільна мета: здобути волю всім народам, що стогнуть під його чоботом, – сказав Крулікевич (З. Тулуб);

Композиційно точно й емоційно в романі [В. Собка “Вічний вогонь”] виписано картини виходу наших військ на українську землю, яка стогнала під чоботом гітлерівців (В. Логвиненко);

Потягну́ти но́ги (чо́боти) див. потягну́ти;

Стопта́ти бага́то (не одну́ па́ру, сім пар і т. ін.) підошо́в (підме́ток, чобі́т і т. ін.) див. сто́птувати;

(10) Чо́боти ка́ші про́сять (ро́ти пороззявля́ли), жарт. – чоботи продірявилися, зносилися;

(11) Як [дра́ний (діря́вий)] чо́біт, зі сл. дурни́й. – дуже, надзвичайно.

– Ото я дурний як чобіт, – воркотів сам до себе Іван, сидячи знов з люлькою в зубах на лавочці (І. Франко);

– Дурний ти, Вікторе, як драний чобіт, – відповів на те Твердохліб і, сплюнувши, пішов геть (І. Цюпа);

[Терешко:] Ой, Грибок, дурний ти як дірявий чобіт.. Час уже своєю головою думати (М. Зарудний).