човг
ЧОВГ і з повтор. ЧОВГ-ЧОВГ, виг.
1. Звуконаслідування, що передає звук від човгання ногами або чогось іншого.
Іде в своїх чоботищах помалу, тільки човг, човг, човг... (Сл. Б. Грінченка);
* Образно. Кров, як випущений рисак, зривається й із місця жене частою, напруженою риссю. В ухах від цього – човг і човг! – нічого не чути (В. Винниченко).
2. у функції прис., розм. Уживається як присудок за знач. чо́вгати і чо́вгнути, на означення швидкої дії.
Вклониться їй [куховар] низько, вправо, вліво, ногами човг! Та і з хати, та на лаву – і знов свище (Марко Вовчок);
– Ніколи того не всмію, ваше високоблагородіє!.. Вклониться їй низько, вправо, вліво ногами човг! Та і з хати, та на лаву – і знов свище (Марко Вовчок);
// Перев. з повтор., у функції прис. або його компонента, залежного реч.
Дід ходить, як на лижах, не відриваючи ніг від землі: човг-човг, човг-човг. Здається, ледве ноги переставляє, от-от упаде (В. Нестайко).
Значення в інших словниках
- човг — див. шуміти Словник синонімів Вусика
- човг — човг вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- човг — ЧОВГ, виг. 1. Звуконаслідування, що означає звук від човгання ногами. Іде в своїх чоботищах помалу, тільки човг, човг, човг… (Сл. Гр.). 2. розм. Уживається як присудок за знач. чо́вгати і чо́вгнути. Словник української мови в 11 томах
- човг — Човг меж., выражающее шарканіе ногами. Іде в своїх чоботищах помалу, тільки човг, човг, човг... Конст. у. Словник української мови Грінченка