чокан

ЧОКА́Н, а, ч.

Важка залізна мотика, яку використовують перев. для оброблення твердих ґрунтів.

Ще раз крутнув [Василь] чоканом перед носом, обережно відклав його набік і взяв з купи іржавого залізяччя меншого (І. Чендей).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me