чопер
ЧО́ПЕР².
ЧО́ПЕР, а, ч.
Грубе рубальне знаряддя для розчленування забитих тварин.
Зібрана тут [у Королевому на Закарпатті] колекція складається майже з 2000 кам'яних виробів, так званих нуклеусів (певним чином оббитих шматків каменю, з яких відколювали плоскі фрагменти – відщепи і пластини), самих відщеп і пластин, які служили для розчленування забитих тварин, грубих рубальних знарядь, так званих чоперів та ручних рубил (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me