чопер

ЧО́ПЕР².

ЧО́ПЕР, а, ч.

Грубе рубальне знаряддя для розчленування забитих тварин.

Зібрана тут [у Королевому на Закарпатті] колекція складається майже з 2000 кам'яних виробів, так званих нуклеусів (певним чином оббитих шматків каменю, з яких відколювали плоскі фрагменти – відщепи і пластини), самих відщеп і пластин, які служили для розчленування забитих тварин, грубих рубальних знарядь, так званих чоперів та ручних рубил (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me