чорноклен
ЧОРНО́КЛЕ́Н, а, ч.
Невисоке дерево або високий кущ родини кленових із гладенькою темно-сірою корою, іноді майже чорною корою.
Крізь цеглу й брук пульсує кров зелена Земних ростин, і листя чорноклена Кривавиться у світлі ліхтарів (М. Зеров);
Од похилих горбів лісових до масної ріллі, До прозорих озер, де горять золоті чорноклени, Я проходив в досвітній співучій і теплій імлі, Наді мною у небі підводилось сонце черлене (Л. Первомайський);
* У порівн. Ось тепер: постукав молотком об маслак і задихався. Обмивши руки, до вікна підходить; здається, душа вражена вся, мов обдертий чорноклен, і перенесена в круг без сталих байдужих речей, замість яких тепер інші, хоч подібні (В. Барка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чорноклен — чорно́кле́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- чорноклен — -а, ч. Дерево або кущ родини кленових. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чорноклен — ЧОРНО́КЛЕ́Н, а, ч. (Acer tataricum L). Дерево або кущ родини кленових. Крізь цеглу й брук пульсує кров зелена Земних ростин, і листя чорноклена Кривавиться у світлі ліхтарів (Зеров, Вибр. Словник української мови в 11 томах
- чорноклен — Чорноклен, -на, чорнокленок, -нка м. Дерево: а) Пакленъ, Acer campestre L. Вх. Пч. І. 8. б) Acer tataricum L. ЗЮЗО. І. 109. Словник української мови Грінченка