чорно-бурий
ЧО́РНО-БУ́РИЙ, а, е.
Бурий із чорнуватим, темним відтінком.
Дорога пішла ґрунтом поміж невеличкими голими сірими горами... Що це був за ґрунт, ніяк не міг доміркуватися Ремо, жодної рослини, чорно-бура земля, змішана ніби з побитим склом та дрібненькими камінцями, була вкочена котками (Олесь Досвітній);
На дальнім рейді хвилі чорно-бурі Ламали боки зношеному боту (П. Воронько);
// Бурий із чорнуватим, темним полиском (про масть тварин).
Колір звірів [бобрів] буває від рудого каштанового до чорно-бурого (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чорно-бурий — чо́рно-бу́рий прикметник Орфографічний словник української мови
- чорно-бурий — -а, -е. Бурий з чорнуватим, темним відтінком. || Бурий з чорнуватим, темним полиском (про масть тварин). Чорно-бура лисиця — лисиця чорної масті з сивиною; сріблясто-чорна лисиця; хутро цієї тварини. Чорно-бурий кріль — порода великих кролів, які мають буре з чорним полиском хутро. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чорно-бурий — ЧО́РНО-БУ́РИЙ, а, е. Бурий з чорнуватим, темним відтінком. Дорога пішла грунтом поміж невеличкими голими сірими горами… Що це був за грунт, ніяк не міг доміркуватися Ремо, жодної рослини, чорно-бура земля... Словник української мови в 11 томах