чохольчик
ЧОХО́ЛЬЧИК, а, ч.
Зменш.-пестл. до чохо́л.
Техніки й механіки відшвартовували літаки, зривали з них заглушки, чохли й чохольчики, відкривали кабіни (із журн.);
Щоб головка не пошкодилась, крючок зберігають у чохольчику зі шкіри або м'якого дерева (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me