чресла

ЧРЕ́СЛА, чресел, мн. (одн. чре́сло, а, с.), заст.

Стегна.

А подорожанин бачить, що зацікавив хлопця, і ще більше розжалоблює: – Ну от, юначе, закінчив школу. Опояшуть чресла твої мечем і пошлють кров людську проливати (Ю. Мокрієв);

* Образно. І рідний вітер України мене за шию обніма Й цілує губи... Срібні чресла Дніпра я бачу... Це весна (В. Сосюра).