чресла
ЧРЕ́СЛА, чресел, мн. (одн. чре́сло, а, с.), заст.
Стегна.
А подорожанин бачить, що зацікавив хлопця, і ще більше розжалоблює: – Ну от, юначе, закінчив школу. Опояшуть чресла твої мечем і пошлють кров людську проливати (Ю. Мокрієв);
* Образно. І рідний вітер України мене за шию обніма Й цілує губи... Срібні чресла Дніпра я бачу... Це весна (В. Сосюра).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me