чуваний
ЧУ́ВАНИЙ, а, е, розм.
Дієпр. пас. до чува́ти¹.
[Козаки:] Чи нам здалося, чи ми справді почули рідну мову і десь чуваний давно, давно дівочий голос? (І. Нечуй-Левицький);
Не раз чуваний розмірений перестук млина нагадав Дмитрові щось до болю близьке, неповторне, від чого защеміло і скоріше забилося серце (М. Стельмах);
// чу́вано, пред.
[Річард:] Такої мови не чувано в сій хаті досі (Леся Українка);
– Де то видано, де то чувано, аби зернина вміла говорити! (з казки);
– Оце лихо! Це такого ще й не чувано! – скрикнула тараска. – Де ж таки: від живого чоловіка силоміць жінку відлучати! (Б. Грінченко);
Прийшли [звірі] до того місця, де все ще крутився Лис Микита, зиркнули собі ж та й кинулися врозтіч. Такого звіра ні видано ні чувано, відколи світ світом і ліс лісом (І. Франко).
Значення в інших словниках
- чуваний — чу́ваний дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
- чуваний — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до чувати I. || чувано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чуваний — Чу́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чуваний — ЧУ́ВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до чува́ти¹. [Козаки:] Чи нам здалося, чи ми справді почули рідну мову і десь чуваний давно, давно дівочий голос? (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах