чудасій

ЧУДАСІ́Й, я, ч., розм.

Чоловік, який викликає подив, здивування.

Ой ти, брате, ти, Мусію, Чи бачив ти чудасію: що чоловік за столом Пошив кожух постолом? Ай да Мусій, ай да чудасій! (М. Кропивницький);

– Пане радник, – повторив секретар Швацберга, зупинившись на порозі, – якийсь доктор хімії хоче вас бачити. Швацберг знизав плечима. – Це, певне, якийсь чудасій, – сказав він (Д. Бузько).