чудодієць

ЧУДОДІ́ЄЦЬ, йця, ч., розм.

Те саме, що чудотво́рець.

Винник узяв Янова Твердохліба за руку й підвів до іконописної панорами: чудодієць ударив хрестом по скелі, й з кам'яної глиби потекло виноградне вино. Товстенька галілеянка винце у полив'яний глечик набирала і чудотворця по саму зав'язку напувала (О. Ковінька);

– А кому він [собор] на заваді став? – Навпаки, приїжджим би делегаціям його показувати, як отой їхній Тадж-Махал та мечеті різні. Коли їхні дива оглядав, наш мені згадувався... Були і в нас майстри. Були чудодійці (О. Гончар).