чужоплеменець
ЧУЖОПЛЕМЕ́НЕЦЬ, нця, ч.
Представник чужого племені.
Князі гризлися між собою, як собаки, а потім гинули, як мухи, або від взаємних усобиць, або ж – що частіш – від чужоплеменців (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me