чулий

ЧУ́ЛИЙ, а, е.

1. рідко. Те саме, що чутки́й 1.

Щодень, то неборак, знай, молиться все Богу, Щоб швидше дівчину побачити небогу, І чулих воликів, знай, хльоста батогом, Поки опиниться перед своїм двором (П. Гулак-Артемовський);

– Метеор! – Кінь повів ухом, почувши своє ім'я. – Бачите, який він чулий! (Ю. Яновський);

Вночі чуле вухо і пильний зір прикордонника ловили приглушені шуми моторів, загадковий рух якихось невиразних тіней (Ю. Збанацький).

2. Який легко проймається якими-небудь враженнями, переживаннями, дуже вразливий, сентиментальний.

Ходив [я] дивитись на воду за острог. Відтіля йдемо, сидить щось нагорі. Ближче підходимо – Дуняшка .. Я не знаю, чого я такий чулий став тоді: у мене трохи сльози не потекли (Панас Мирний);

Дами охали та пищали, кривлячи уста та виставляючи напоказ, які-то вони чулі та м'якого серця (І. Франко);

– Вітю, коли ти перестанеш бути сентиментальним?.. – Ні, я просто чулий (О. Донченко);

Старий випростовується, погляд його розбентежений, він помітно навіть схвильований: чабан здавна чулий до неї, до цієї одвічної краси степу (О. Гончар);

* Образно. Горе і щастя, гріхи й каяття З чулої скрипки лунало (Дніпрова Чайка);

// Сповнений жалю, туги і т. ін. (про музику, поезію тощо).

З середини тої громадки лунала Журливая, чула музика (Леся Українка);

Його голову давно вже морочила думка бачити коли-небудь свою оперу, скомпоновану на голоси рідних пісень – таких чулих та глибоких (Панас Мирний).

3. Здатний пройматися чиїми-небудь переживаннями, горем і т. ін.

Буває так зажуриться, Що й люлечка не куриться, В очах сльозина заблищить І чуле серце заболить (Л. Глібов);

[Семен:] Хто зазнав на своїм віку горя, у того серце чуле й до чужого горя... (М. Кропивницький);

Люблю тебе за всі твої пориви, за душу, чулу до страждань чужих (В. Сосюра);

Вона ще не зовсім видужала після важких пологів, і її змарнілі, схудлі риси яскравіше відбивали її вразливу, чулу вдачу (З. Тулуб);

// Сповнений співчуття, ласки.

Згадав я дні веселих мрій, Дні молоді, давно минулі, Коли в голівоньці моїй Думки будили вони чулі (І. Манжура);

[Домаха:] Тату, не завдавайте жалю чулими речами, не виціджуйте сліз з очей моїх (М. Кропивницький);

[Настя:] Нема в його листах ні одного чулого, дружнього слова, хоч би на сміх сказаного... (Леся Українка);

// Сповнений уважного, доброзичливого ставлення до людей.

Доброчинний? Ми на свого не скаржимося: порядний християнин і до людей чулий. – Сказав би я вам, чоловіче, про отця Василія (Ю. Хорунжий).

4. рідко. Те саме, що чутли́вий 5.

На мить завмерли апарати чулі, Мов простір зник, Немов спинився час (Л. Дмитерко);

Це надзвичайно чулий, удосконалений апарат, що зазначує в собі щонайменшу різницю в еманації істот у фотелях. Він, як червак, здається, має здатність то робитись іще довшим і тоншим од поштивості, то зщулюватись, утягати самого себе в себе, ставати товстішим і меншим од погорди (В. Винниченко).