чумбур
ЧУМБУ́Р, а, ч.
Повід вуздечки, за який водять або прив'язують верхового коня.
Недоуздок складається з уголовного ременя, двох щічних ременів, намордного ременя.., чумбура (з наук. літ.);
Той під'їхав до купи, зліз з коня і прив'язав чумбуром до сучка (Д. Мордовець).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чумбур — чумбу́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- чумбур — -а, ч. Повід вуздечки, за якого водять або яким прив'язують верхового коня. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чумбур — ЧУМБУ́Р, а, ч. Повід вуздечки, за який водять або прив’язують верхового коня. Недоуздок складається з уголовного ременя, двох щічних ременів, намордного ременя.., чумбура (Конярство, 1957, 185); Той під’їхав до купи, зліз з коня і прив’язав чумбуром до сучка (Морд., І, 1958, 92). Словник української мови в 11 томах