чучикати

ЧУЧИ́КАТИ, аю, аєш, недок., кого, що, на кого, на що, розм.

Чекати (у 1–2 знач.).

І Варка чучикала нову онучку та подумки умлівала над Висаріоном з його характером, який прорізався, мов зуб не до часу (Г. Колісник).