1. Словник української мови у 20 томах

чушка

ЧУ́ШКА, и, ж.

1. розм., рідко. Те саме, що свиня́ 1, 2.

Татари споживали конину й баранину. Як правовірні магометани, вони ніколи не вживали свинини, а тому ненавиділи чушок (П. Панч);

* У порівн. – Три дні будуть п'яні й лежатимуть, як чушки (З. Тулуб).

2. мет. Металевий злиток, видовжений брусок, виготовлений способом виливання; свинка.

Автоматичний укладальник виконує кілька операцій: перевертає гарячі алюмінієві чушки, транспортує їх на стелажі (з газ.);

Він завжди оглядав першу чушку з плавки нової печі (М. Рудь);

У Німеччині чавун охрестили “сирим залізом”, в Англії – “свинячим залізом” (звідси поширилась і сучасна назва виливок: “чушка”, “свинка”) (із журн.).

3. етн., діал. Старовинний жіночий головний убір у формі шапочки, різновид очіпка, чепець.

І мати моя носила очіпок на голові і я зав'язуватимусь в чушку вже й до смерті (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чушка — (гра) цурка, скракля, городки, (метал.) виливанець, (свиня) пацюк, паця, паценя, порося, див. свинка Словник чужослів Павло Штепа
  2. чушка — чу́шка 1 іменник жіночого роду, істота свиня чу́шка 2 іменник жіночого роду злиток Орфографічний словник української мови
  3. чушка — (-и) ч. 1. тюр.; зневажл. Здеґрадований в'язень, який зазнає знущань співкамерників. СЖЗ, 114; ЯБМ, 2, 542. 2. ж. мол.; зневажл. Те саме, що чухан. ПСУМС, 78. Словник жарґонної лексики української мови
  4. чушка — -и, ж. 1》 розм., рідко. Те саме, що свиня 1), 2). 2》 мет. Металевий злиток, видовжений брусок, виготовлений способом виливання; виливанець. 3》 етн., діал. Старовинний жіночий головний убір у формі шапочки, різновид очіпка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. чушка — ОЧІ́ПОК (старовинний головний убір заміжньої жінки), ЧЕПЕ́ЦЬ, ЧІПЕ́ЦЬ, ЧІПО́К розм., КИ́ЧКА діал.; ЧУ́ШКА діал. (різновид цього убору); КОРА́БЛИК (з піднятою передньою і задньою частинами). Словник синонімів української мови
  6. чушка — ЧУ́ШКА, и, ж. 1. розм., рідко. Те саме, що свиня́ 1,2. Татари споживали конину й баранину. Як правовірні магометани, вони ніколи не вживали свинини, а тому ненавиділи чушок (Панч, Гомон. Україна, 1954, 125); *У порівн. Словник української мови в 11 томах