шаблювання

ШАБЛЮВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. шаблюва́ти.

В шаблюванні хлопці вправлялись часто: і до й після репетиції. Отже уже знали, кому як захищатись і куди вступати (Ю. Мушкетик);

Матвій шаблював обачно, наполегливо, рубався, неначе робив якусь роботу – молотив або косив. [Шаблювання] – справа пекельна, за короткий час вони повтомлювалися обоє, надто вхоркався Сидір. Його помах ставав усе коротшим і коротшим, удар – слабкішим (Ю. Мушкетик).