1. Словник української мови у 20 томах

шандар

ШАНДА́Р, я́, ч., діал.

Жандарм.

– Бач, десь там двір злодії обікрали, – ніхто не міг на їх напасти слід, тож шандарі вину на мене склали (І. Франко);

– Все життя робітника – кривда. Суд, закон, шандарі, попи – все на послухах панів підприємців (П. Колесник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шандар — Ша́ндар: — жандарм [51;52,III,XI] ша́ндар: жандармъ [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. шандар — Я, ч., діал. Жандарм. Ото перегони! Як спечно-червоний шандар летить Тамерлана, позаду кати і підніжки... (П-2:285). Словник поетичної мови Василя Стуса
  3. шандар — шанда́р іменник чоловічого роду, істота жандарм діал. Орфографічний словник української мови
  4. шандар — ша́ндар 1. жандарм (ст) 2. жорстока, бездушна людина (ст) ◊ нидо́брий (недобрий) як ша́ндар про бездушну, лиху людину (ст): Таки́й нидо́брий як ша́ндар (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. шандар — -я, ч., діал. Жандарм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шандар — ШАНДА́Р, я́, ч., діал. Жандарм. — Бач, десь там двір злодії обікрали,— ніхто не міг на їх напасти слід, тож шандарі вину на мене склали (Фр., XIII, 1954, 74); — Все життя робітника — кривда. Суд, закон, шандарі, попи — все на послухах панів підприємців (Кол., Терен.., 1959, 203). Словник української мови в 11 томах