шарахнути

ШАРА́ХНУТИ, ну, неш, док., розм.

1. Однокр. до шара́хати.

Тільки він ступив у ґанок, звідтіля .. шарахнули кури, гуси, качки, голуби, горобці, навіть поросята (І. Нечуй-Левицький);

Кінь зробив великий стрибок – наче хотів скинути їздця. Всі шарахнули врозтіч (Ю. Смолич);

Наступаючі шарахнули убік, а Тимко побіг прямо, стріляючи на ходу (Григорій Тютюнник);

* Образно. Сухі вогняні язики потяглися в небо, сутінки шарахнули в сторони і там застигли, готові щохвилини кинутися на вогонь (В. Минко);

// куди. Швидко побігти, метнутися куди-небудь.

Люди шарахнули у двір за рядном (Панас Мирний).

2. по кому – чому. Несподівано вдарити.

І як розмахнеться [Іван] востаннє, як шарахне Змія ще раз батогом з восьмипудовим каменем (А. Шиян);

// Вистрелити; розірватися, вибухнути.

– Дзвіниця он біліє: треба по ній шарахнути (О. Гончар);

І тут же шарахнув постріл (Григорій Тютюнник);

– Його танк загорівся десь за березовим гаєм, а він якось вихопився, добіг до перших будинків, а тут ще бомба поблизу шарахнула (О. Гончар);

// Убити когось.

– А пам'ятаєте, батьку, як я в Ніжині з оцього коника дванадцятьох петлюрівців шарахнув? (О. Довженко);

// чим, що і без дод. Різко кинути, жбурнути, линути щось.

Зеленкуваті очі Гната зробилися оскаженілими, він крутнувся по хаті, вхопив з лави відро і шарахнув водою в піч, залив вогонь (Григорій Тютюнник).

3. перен. Сказати щось раптово, несподівано, з наміром уразити когось.

– Чи я вірно опановую діалектичний матеріалізм, товаришу Микола? – “Діалектичний матеріалізм” Шурка приберіг аж на самий кінець [розмови] і шарахнув ним з явним розрахунком ошелешити Ласточкіна (Ю. Смолич).