шарм
ШАРМ, у, ч.
Чарівність, привабливість.
– Марі, а в цьому є свій шарм! Лувр і шинок у Гавронцях! Ви дуже екстравагантна, мадемуазель Башкирцева! (М. Слабошпицький);
Звісно, далеко не всі любителі “солодкого життя” закінчують саме так. Є “гурмани”, котрі до сивого волосся безкарно сіють довкруг розпусту й деградацію, надаючи своєму способу життя навіть шарму витонченості, екзальтованості, непересічності (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me