швендель

ШВЕ́НДЕЛЬ, я, ч., заст., техн.

Вал (див. вал³).

Шаптала зайшов усередену[заводу]. Там у холодку дрімали машини, як притомлені дивовиди. Нерухомо повитягались металеві швенделі, і спочивали великі маховики (В. Підмогильний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me