1. Словник української мови у 20 томах

шелихвіст

ШЕЛИ́ХВІСТ, воста, ч., розм.

1. Те саме, що шилохві́ст.

Он муркало про щось двоє чирят-хропунків, а їхні приглушені голоси забивав шелихвіст, квокчучи, мабуть, і відсапуючись на воді (Олесь Досвітній).

2. перен. Пуста, нерозсудлива, легковажна людина.

– Комашко людина розумна, поважна, просвічена, не шелихвіст, не вітрогон, – сказав Навроцький (І. Нечуй-Левицький);

Отой шелихвіст Максим Теліжка, який завдавав немало клопоту вчителеві своїми вибриками, виявився таким підголосником, якого, здається, в Горнилівці досі й не чули (В. Речмедін).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шелихвіст — див. ВІТРОГОН Словник синонімів Караванського
  2. шелихвіст — див. бешкетник; легковажний Словник синонімів Вусика
  3. шелихвіст — шели́хвіст іменник чоловічого роду, істота птах розм. Орфографічний словник української мови
  4. шелихвіст — -воста, ч., розм. 1》 Те саме, що шилохвіст. 2》 перен. Пуста, нерозсудлива, легковажна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. шелихвіст — КАЧИ́НИЙ, КАЧА́ЧИЙ, КРЯЧА́ЧИЙ розм. I. КА́ЧКА (свійський і дикий водоплавний птах, цінний своїм м'ясом, яйцями й пір'ям), КРЯ́ЧКА розм., МАГЕ́РКА діал., ВУ́ТЯ діал., ВУ́ТКА діал., ТА́СЯ дит., ТА́СЬКА дит. Словник синонімів української мови
  6. шелихвіст — ШЕЛИ́ХВІСТ, воста, ч., розм. 1. Те саме, що шилохві́ст. Он муркало про щось двоє чирят-хропунків, а їхні приглушені голоси забивав шелихвіст, квокчучи, мабуть, і відсапуючись на воді (Досв., Вибр., 1959, 411). Словник української мови в 11 томах
  7. шелихвіст — Шелихвіст, -хвоста м. 1) Особая порода утокъ. 2) Вѣтренникъ, пустой человѣкъ. Біжить якийсь ляшок — так видно якийсь шелихвіст: «А нумо», каже хліборобові: «на дуель». Ном. № 880. Словник української мови Грінченка