шибздик
ШИ́БЗДИК, а, ч., зневажл.
Мала на зріст людина.
Сьогодні завідуючий відділом кадрів полковий комісар, забув прізвище цього низенького шибздика, зробив навіть мені усну догану, що я не ношу двох гробиків, відзнак мого чину (О. Довженко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me