шибздик

ШИ́БЗДИК, а, ч., зневажл.

Мала на зріст людина.

Сьогодні завідуючий відділом кадрів полковий комісар, забув прізвище цього низенького шибздика, зробив навіть мені усну догану, що я не ношу двох гробиків, відзнак мого чину (О. Довженко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me