1. Словник української мови у 20 томах

шипучий

ШИПУ́ЧИЙ, а, е.

Який шипить.

Наймичка принесла шипучий самовар і поставила на столі (І. Нечуй-Левицький);

Микола підпалив шнур. Холодний шипучий вогник поповз до динаміту (Д. Ткач);

// Який, виділяючи вуглекислий газ, піниться і видає шипіння (про напій).

Ми пили шипуче вино, поздоровляли один одного (М. Коцюбинський);

Тут єсть натуральна залізна шипуча вода (Леся Українка);

Хтось із нас мерщій натиснув важільчик [важілець] сифона, пустив шипучий струмінь газованої води в склянку (В. Речмедін).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шипучий — Шумний, (реґіоналізм) При берегах стояли великі шапки перлової шипучої піни. [ЗБ 41]; [ВЛ] Словник з творів Івана Франка
  2. шипучий — див. шумливий Словник синонімів Вусика
  3. шипучий — [шиепучией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
  4. шипучий — шипу́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  5. шипучий — -а, -е. Який шипить. || Який, виділяючи вуглекислий газ, піниться і видає шипіння (про напій). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шипучий — ПІ́НЯВИЙ (який піниться; вкритий піною), ПІ́НИ́СТИЙ, ПІ́НЯСТИЙ, ПІНЛИ́ВИЙ, ПІ́ННИЙ, ШУМЛИ́ВИЙ рідше, ШУ́МНИЙ рідше; ШИПУ́ЧИЙ, ІСКРИ́СТИЙ, ІГРИ́СТИЙ, ГРАЙЛИ́ВИЙ (про напої). Словник синонімів української мови
  7. шипучий — Шипу́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. шипучий — ШИПУ́ЧИЙ, а, е. Який шипить. Наймичка принесла шипучий самовар і поставила на столі (Н.-Лев., І, 1956, 381); Микола підпалив шнур. Холодний шипучий вогник поповз до динаміту (Ткач, Плем’я.. Словник української мови в 11 томах
  9. шипучий — Шипучий, -а, -е Шипящій. Наймичка принесла шипучий самовар. Левиц. Пов. 60. Словник української мови Грінченка