ширмувати

ШИРМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.

Те саме, що фехтува́ти.

– Важка шабля – дурна шабля, – гомонів разважливо схожий на ведмедя козак, немовби не ширмував, а сидів з козаками на колодках, – вибирай оружжя по руці, а не по страхові. І не лінуйся, швидше повертайся (Ю. Мушкетик);

Ширмували в саду на галявині, саме біло квітли вишні й засипали молодих герцівників білим цвітом (Ю. Мушкетик);

За пристанню над Чортомликом ширмувало на шаблях двоє козаків (Ю. Мушкетик).