широкошумний

ШИРОКОШУ́МНИЙ, а, е, поет.

Який видає, утворює багато шуму (див. шум¹).

Обіймемось та підемо в левади, В поля, в луги, в гаї широкошумні, Чи не розвіємо тяжкої там досади На узурпації, на захвати безумні (П. Куліш);

Побачу я, мов у пожарі, синь Володимира гори і на Шенченковім бульварі широкошумні явори (В. Сосюра).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me