широчінь

ШИРОЧІ́НЬ, і, ж.

1. Велика, значна ширина (у 1 знач.).

Який простір навкруги, куди глянеш! Яка широчінь та височінь! (І. Нечуй-Левицький);

Вулиця на всю широчінь сполосована широкими смугами (В. Козаченко);

Він підводиться, і Варчук одразу запам'ятовує обриси постаті: вона схожа на гостроверху копичку сіна, перевернуту догори ногами – широчінь од плечей переходила на ніщо біля ніг (М. Стельмах);

Я люблю тебе, поле. Простір твій, широчінь, твої пахощі й цвіт (П. Дорошко);

Воронов встав зі свого місця, розстелив на всю широчінь стола перше креслення, загальний вигляд турбіни (В. Собко);

// Безмежний простір.

Небо вгорі, внизу безодня. Широчінь кругом, і легко дихається грудям (П. Тичина);

Поглянь навколо – широчінь, Озимини зелена сила, І далини глибока синь Десь землю з небом поріднила (М. Нагнибіда).

2. перен. Великий розмах у чомусь, ступінь вияву, охоплення чи поширення чого-небудь.

Коли навкруги цвіте жито, утворюючи невимовну широчінь чуття, .. навкруги вечір – хіба не можу я напитися із струмка лірики? (Ю. Яновський);

Багатство і широчінь досвіду, знань письменника мають пряме відношення до поняття його творчої свободи: тим досвідом живиться художня уява письменника, і зрозуміло само собою, в якій мірі вона від нього залежить (з публіц. літ.);

У величезній перекладацькій діяльності Франка яскраво виявилась широчінь його культурних інтересів, глибока пошана і любов поета до кращих надбань передової думки народів різних епох і країн (з навч. літ.);

На всю широчінь розвинулась на Україні перекладна література (М. Рильський).