шкарабачки
ШКАРАБАЧКИ́, ів, мн. (одн. шкарабачо́к, чка́,) ч.
Те саме, що шкарбанці́.
В білій вив'язці, в безрукавному сарафанчику, в шкарабачках, вона [Олена] справляла зовсім не таке враження, як за своїм робочим столом або на ресорках, у полі (В. Земляк).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me