шкарабачки

ШКАРАБАЧКИ́, ів, мн. (одн. шкарабачо́к, чка́,) ч.

Те саме, що шкарбанці́.

В білій вив'язці, в безрукавному сарафанчику, в шкарабачках, вона [Олена] справляла зовсім не таке враження, як за своїм робочим столом або на ресорках, у полі (В. Земляк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me