шкармотіння

ШКАРМОТІ́ННЯ, я, с.

Дія за знач. шкармоті́ти.

Схилившись, він [Курбала] енергійно почав довбати землю... Раптом він почув під залізом шкармотіння і на поверхню вилетіло разом із землею кілька цупких камінців (Олесь Досвітній).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me