шкряботіти
ШКРЯБОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., що.
Утворювати різкі звуки, скребучи чимсь по чому-небудь.
Щось шкряботить у віконницю – слухаю, мов крізь сон... (С. Васильченко);
Йому вчулося, ніби там щось шкряботить (Олесь Досвітній);
Він чув, як Штепа шкряботить біля своєї тумбочки, вечеряв в темряві хлібом та ковбасою (О. Гончар);
Навіть миші не шкряботіли: втекли тієї лихої зими кудись у поле, де було більше їстівного, ніж у людей (І. Муратов).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шкряботіти — див. скребти; шуміти Словник синонімів Вусика
- шкряботіти — шкряботі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- шкряботіти — -очу, -отиш, недок., перех. і неперех. Утворювати різкі звуки, скребучи чимсь по чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шкряботіти — СКРЕБТИ́ (ШКРЕБТИ́) (проводити по якійсь поверхні чим-небудь гострим, жорстким, дряпаючи або утворюючи різкі звуки; чистити щось таким чином), СКРОМА́ДИТИ, ШКРЯ́БАТИ, ШКРЯБОТІ́ТИ підсил., ШКРО́БАТИ діал. (скребучи, утворювати різкі звуки). — Док. Словник синонімів української мови
- шкряботіти — ШКРЯБОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., перех. і неперех, Утворювати різкі звуки, скребучи чимсь по чому-небудь. Щось шкряботить у віконницю — слухаю, мов крізь сон… (Вас., II, 1959, 93); Йому вчулося, ніби там щось шкряботить (Досв. Словник української мови в 11 томах
- шкряботіти — Шкряботі́ти, -чу́, -ти́ш гл. Царапать, скресть. Діду, діду! щось до нас у двері шкряботить. Рудч. Ск. II. 15. Словник української мови Грінченка