шкутильг-шкутильг
ШКУТИ́ЛЬГ-ШКУТИ́ЛЬГ, виг., розм.
Уживається як присудок за знач. шкутильга́ти 1, 2.
Так-так-так, – бадьоро обізвалася на пісню качка з перебитим крилом та й шкутильг –шкутильг, чекаючи від мене поживи або ласки (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me