шкірка

ШКІ́РКА, и, ж.

1. Зменш. до шкі́ра 1, 2.

Серед шкірок білки і горностая були дві чорнобурі лисиці дивної краси (І. Багмут);

Жабі пригадала, що у неї є ще прихованих за шкіркою ридикюля двадцять царських п'ятисоток (Олесь Досвітній);

Сало було ніжне, рожеве, з тонкою присмаженою шкіркою (В. Петльований);

// розм. Тонка прозора плівка на деяких гастрономічних виробах (перев. з поліетилену та інших хімічних сполук).;

// Тонкий покрив чого-небудь.

Земля почала тужавіти, взялася шкіркою (Григорій Тютюнник);

Зверху, з кабіни, Зої добре видно, як порожніє ківш, як помалу осідає до дна червонувата шкірка шлаку (В. Собко).

2. Цупка оболонка, зовнішній покрив листка, стебла, кореня, плоду рослини.

Марко підсунувся до вогню, який уже горів не так буйно, як раніше, вигріб паличкою кілька картоплин, обчистив їх ножем від попелу і став їсти, смачно похрумкуючи підпеченою шкіркою (Григорій Тютюнник);

Раптом помітила [Зоня] .. біля попільнички помаранчеву шкірку (Ірина Вільде);

Варений у шкірці [буряк] легше чистити, якщо, витягнувши його з окропу, занурити в холодну воду (з газ.);

Ходи личинок добре помітні у вигляді темних смужок, які просвічують крізь шкірку рослини (з наук. літ.);

* У порівн. На її свіжих, мов шкірка наливної вишні, губах блукала загадкова посмішка (Григорій Тютюнник).

◇ (1) За шкі́рку кого – затримати, силою зупинити кого-небудь за якусь провину.

Чемний, культурний, одначе якщо ти де-небудь схибив, не у той бік задивився, кишені чиїсь переплутав, уже він тебе за шкірку та в дитячу кімнату міліції для ближчого знайомства (О. Гончар);

Аж сюди доїхав, а тут французький комендант за шкірку [одеського комерсанта] та з вагона: не в своє залізли, сер (О. Гончар).