шмагати

ШМАГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого

1. Завдавати ударів, бити чимсь гнучким.

Ярош бив коня без жалю шворнем, а Лукаш та Патрокл шмагали своїх нагаями (Б. Грінченко);

Він безупинно шмагав коня, а той гнав з усієї сили, не розбираючи дороги (В. Гжицький);

На паперті хлопчаки шмагали один одного вербовими хворостинами (О. Донченко);

// Караючи кого-небудь за щось, бити різками, батогом, паском і т. ін.

Разів із шість Рябка водою одливали І стільки ж раз його, одливши, знов шмагали (П. Гулак-Артемовський);

Схопили мене, беркиць так, як жабу, на ряденце і розплатали... Я кричу “хто в Бога вірує, рятуйте!” – а вони з обох боків шмагають. Вже я й просився й молився, так тільки й чуєш: “перемініть деркачі” та “дужче бийте!” (О. Стороженко);

На майдані шмагали селянську голоту за “аграрні безпорядки” в 1905 році (Ю. Яновський);

Дерев'яна кобилиця на панському подвір'ї стояла вся кров'ю заюшена – на тій кобилиці людей шмагали (О. Іваненко);

Прохорові здалось, що зараз батько візьме в руки ремінь і, як колись, почне шмагати (А. Шиян);

* У порівн. Буран бив у лице, наче шмагав колючим дротом (Л. Дмитерко);

// Бити раз у раз себе чи когось віником, миючись у лазні.

В парній на верхній полиці Толя Вершок вимахував пахучим дубовим віником – безжально шмагав Гопченка (В. Земляк);

// Ударяти, хльоскати того, хто рухається крізь зарості (про гілки, стебла і т. ін.).

Віти мокрої смеречі [мокрих смерек] її шмагають по лиці (Д. Павличко);

// Бити, ударяти чим-небудь по чомусь, об щось.

Бачура шмагав по воді, відчуваючи, що в цьому великому озері, можливо, і є риба, та вона не дуже голодна, бо не було навіть натяку на кльов [клювання] (М. Чабанівський);

* Образно. Блискавиці вже випередили човна і тепер золотими вужами шмагали по самій воді (П. Панч);

// перен. Різко критикувати, лаяти кого-небудь, дорікати комусь.

Вона хоче щось сказати, але Терентій, шаленіючи, іще шмагає її .. словами: – Геть, суко! І сором увесь загубила (М. Стельмах).

2. Із силою бити, сікти (про вітер, дощ, сні і т. ін.).

Криги здорові пливуть звідусюди, А вітер із снігом в очі шмагає... (М. Коцюбинський);

Дощ полив рясно. Шмагав, ніби линвами, землю (Н. Рибак);

Нападами дощ Шмагав штахетник і стару каплицю (В. Мисик);

// З особливою силою діяти на чиїсь органи чуття; дошкуляти.

Шмагав нас мороз (особливо уранці) (І. Нехода).