шмаряти
ШМАРЯ́ТИ, ря́ю, ря́єш, недок. і док., що, розм.
Кидати; кинути.
Бог тот шматок шмарив на воду, і стався кус землі (Сл. Б. Грінченка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шмаряти — Шмаряти, -ряю, -єш сов. в. шмарити, -рю, -риш, гл. Бросать, бросить, швырнуть. Угор. Гусевки, шмарьте до гусевниці. Гол. II. 57. Бог тот пісок шмарив на воду, і стався кус землі. Гн. І. 9. Будеш шмарений з неба за гордость, за пиху. Гн. І. 15. Словник української мови Грінченка