шмендрик

ШМЕ́НДРИК, а, ч., ірон.

Меткий хитрун.

Базарюємо розкішно! Коли один шмендрик, щоб йому жаба цицьки дала, і напоумив: мотайте, каже, старушенції, на острів Шпіцберген по навігації – там вас нашенські шахтарі озолотять (А. Крижанівський);

Ні, не скромну єпархіалку, виховану на засадах релігії і моральної доброчинності, що була б доброю господинею в хаті, дбайливою матір'ю дітей і дорадницею йому, пастиреві, в мирських справах, підсунули йому лихі люди, а пустопорожню вітрогонку балаболку, що їй тільки б тягатися з шмендриками-чиновниками та зальотниками-корнетами! (Б. Антоненко-Давидович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me