шовковий

ШОВКО́ВИЙ, а, е.

1. Прикм. до шовк 1–3.

Намиста блискучі, штучні каблучки на руки, дорогі сукна та шовкові тканини... Все те так і сяло [сяяло] та грало (Панас Мирний);

* Образно. А глянеш угору – вже темна безодня повисла, прибита золотими гвіздками, і вабить, і тягне, і мрії шовкові навіва (Г. Хоткевич);

Йде весна шовкова, Небо голубе... (Т. Масенко);

Здається, ніби осінь тебе обвіває своїми шовковими крилами і несе на їх [них] у країну тихої задуми (М. Рильський);

// Зробл., пошитий із шовку (у 2, 3 знач.).

Ой, ти, хлопче молодий, Веди коня до води, Веди коня до води За шовкові поводи (з народної пісні);

Як надіне Марина сорочку тонку лляну, затягнеться поясом шовковим та обстебне на собі керсетку, .. то хто втерпить не глянути на неї? (Панас Мирний);

[Олекса:] Ось тобі дорога шовкова намітка, оце тобі хустка (С. Васильченко);

На хлопчикові піонерський шовковий галстук, охайна сорочка, картузик (Ю. Яновський);

Над нами шовкові цвітуть прапори (В. Сосюра);

Яскраве світло лампочки під великим шовковим абажуром затишними іскорками відбивалось на гранях посуду (Ю. Шовкопляс);

Весною 1601 року польський король Зігмунд Ваза відправив вірменського купця в Іран закупити кілька шовкових килимів, вставних мечів та інших перських виробів (з наук.-попул. літ.).

2. перен. Схожий на шовк (м'який, блискучий, тонкий).

Мій кінь вороний так, як хмара, літає .. І шовкова грива по вітрові має (Л. Боровиковський);

Тоненьке шовкове волоссячко пасмами порозсипалося по білому чолі (Панас Мирний);

[Мар'яна (журливо):] Дала мені мати вроду, шовкові брови, оце усі мої чари (С. Васильченко);

Розгульний вітер ворушив білі шовкові коси ковили (С. Добровольський);

// розм. Ніжний, лагідний, приємний (про мову, голос і т. ін.).

У Тасі й справді шовковий голосок (С. Журахович);

І слухав ніжну колискову, І мову матері шовкову На молодій Звенигорі (А. Малишко);

Жежеря умів, коли треба, шорсткий язик перетворювати на шовковий (В. Речмедін).

3. перен., розм. Покірний, слухняний (перев. про людину).

О, які тигри часом виходять з шовкових помічників і заступників, які деспоти вилуплюються з учорашніх лакиз! (П. Загребельний).

4. Пов'язаний з виготовленням і обробкою шовку (у 1–3 знач.).

Шовковий комбінат.

5. Уживається як складова частина ботанічних назв, термінів.

Шовкова трава. Дуже поширена: рослина, яка має зелене листя з білими та жовтими смужками (з наук. літ.);

У високогір'ях Карпат квітує ще одна дуже рідкісна своєю красою рослина – білотка альпійська (едельвейс). У Карпатах називають її шовковою косицею, а в деяких інших місцевостях – зіркою скель (з наук.-попул. літ.).

△ Шовко́ва коси́ця див. коси́ця;

Шовко́ва ткани́на див. ткани́на.

◇ (1) Як (мов, ні́би і т. ін.) шовко́вий – дуже покірний, слухняний.

[Недоросток:] Підождіть трохи, буде вона [жінка] в мене як шовкова: й говоритиме, співатиме, ще й танцювати буде! (С. Васильченко);

– Я їх візьму в руки. Будуть вони у мене як шовкові! – похвалявся Сава Йосипович (П. Автомонов);

– Положи свою паненку [панянку] вздовж лавки, візьми два дубці, та вдвох як вмолотимо її, наче сирий сніп, одразу покине перебендювати, шовковою і ґречною стане (М. Стельмах).