1. Словник української мови у 20 томах

шпортонути

ШПОРТОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., кого, що, чим і без дод., розм.

Підсил. до шпортну́ти.

В останню мить зненацька стрибнув [тур] убік, вихнув якось смішно головою І, видно, й сам не відаючи, що чинить, шпортонув Бутеня рогом в заднє ліве стегно (П. Загребельний);

Тепер йому хотілося швидше вийти на світло. Мало що може втнути той циган! Свого не пожалів, шпортонув ножем. А його, Федора, прикінчить, як куріпку (Д. Ткач);

* У порівн. Аврум раптово підскочив із місця, ніби його хтось люто шпортонув голкою (С. Васильченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шпортонути — див. колоти Словник синонімів Вусика
  2. шпортонути — шпортону́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  3. шпортонути — -ну, -неш, док., однокр., перех., кого, що, розм. Підсил. до шпортнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шпортонути — ШПОРТОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., перех., кого, що, розм. Підсил. до шпортну́ти. В останню мить зненацька стрибнув [тур] убік, вихнув якось смішно головою І, видно, й сам не відаючи, що чинить, шпортонув Бутеня рогом в заднє ліве стегно (Загреб. Словник української мови в 11 томах
  5. шпортонути — Шпортонути, -ну, -неш гл. Съ силой нырнуть, кольнуть. Як шпортоне його ножакою. Лохв. у. Пріську наче хто ножем шпортонув при тому слові. Мир. Пов. І. 122. Словник української мови Грінченка