шрам

ШРАМ, у, ч.

Слід на шкірі від зарубцьованої рани; рубець.

Княгиня розуміє, що на Русі сталось те, чого раніше не бувало .. Хвалилися колись люди подвигами ратними й шрамами від ран, тепер хваляться добром своїм і достатками (С. Скляренко);

Обличчя генерала добре й симпатичне. Через щоку й шию в нього глибокий шрам від шаблі (Ю. Яновський);

– Така русява дівчина? Невисока? – Невисока. А на шиї в неї шрам: колись іще, як денікінці були, – од нагайки (А. Головко);

Особливо вражали задовгуваті й важкі руки, на яких з обох боків червоніли страшні шрами від арештантських колодок (Іван Ле);

Вся спина в Кожушного завжди була в глибоких шрамах від собачих зубів (О. Донченко);

Коли ненароком погляд [Сергія] дотикався правої руки, на котрій жовтів шрам від опіку, пальці самі стискувалися в кулаки, а в грудях туго перекочувався клубок (Ю. Мушкетик);

* Образно. Ні вир води, ні шелюгів буяння здичавіле шрамів землі загоїть не зуміли – кругом війни лишилися сліди... (І. Гончаренко);

* У порівн. Він був уже старий, але тільки зморшки, що, ніби шрами, перерізали його шию, та вицвілі від часу, на диво прозорі очі виказували його вік (В. Собко);

// рідко. Подібний слід, що залишився на земній поверхні.

На багатьох каменях є великі подряпини, які називають льодовиковими шрамами і штрихами. Вони утворилися від ударів каменів і тертя під час руху льодовика (з навч. літ.).