шротик
ШРО́ТИК, а, ч.
Зменш. до шріт¹ 1.
* Образно. Маленька кулька. Сто ночей попереду і сто ночей позаду, а межи ними – лялечка німа: розпечена аж біла з самоболю, як цятка пекла, лаконічний крик усесвіту, маленький шротик сонця, зчужілий і заблукавний у тілі (В. Стус).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me