штабник
ШТАБНИ́К, а́, ч., розм.
Те саме, що штабі́ст.
Заговорили про неминучу женитьбу [одруження] штабника з проворною панною (Н. Кобринська);
Підлісецький сам назвався одвезти папери в штаб, сподіваючись, очевидно, дізнатись, наскільки сприятливе враження справить на штабників його витіювата творчість (С. Добровольський);
– Беріть, товариші, мій броньовик і всі в перший батальйон. Зараз я вишлю усіх штабників, усю інтендантську службу. Ідіть на контрудар (Ю. Бедзик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- штабник — штабни́к іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- штабник — -а, ч., розм. Те саме, що штабіст. Великий тлумачний словник сучасної мови
- штабник — ШТАБНИ́К, а́, ч., розм. Те саме, що штабі́ст. Заговорили про неминучу женитьбу [одруження] штабника з проворною панною (Кобр., Вибр. Словник української мови в 11 томах