штурмовий

ШТУРМОВИ́Й, а́, е́.

1. Стос. до штурму (у 1 знач.), який є штурмом.

Яскравіше чути стало, як перекочувалася луна штурмового “ура!” (Іван Ле і О. Левада);

Навряд чи хто знав і коли-небудь узнає, скільки їх, безіменних героїв, у ці штурмові години разом з артилерією, кіньми, разом з гвинтівками та кулеметами назавжди пішли в провалля Сиваша (О. Гончар);

Судді відзначають, що 15 учасників спартакіади із взводу лейтенанта Круглова виконали “сонце” на турніку. .. На третій день – переборення штурмової смуги (І. Багмут);

– Ви нас, товаришу Борулькін, конкретно поінформуйте, що ви можете дати на штурмовий день (О. Донченко);

Бували скрути і прориви, Авральні ночі, штурмові, Та ми підносили мотиви, Мотиви вдарні, бойові (П. Усенко);

// Пов'язаний із підготовкою і проведенням штурму, признач. для штурму.

– Бери своїх хлопців і швидко вперед! На придачу маєш ще один штурмовий взвод (Ю. Бедзик);

Тільки-но в готелі зав'язався бій, капітан Чумаченко кинув штурмові групи в атаку (О. Гончар);

У кожного був автомат. І горіння. По кілька гранат. Штурмовий гострий ніж (І. Нехода);

Чотири танки і кілька штурмових машин підірвано (Іван Ле);

// Признач. для штурму з повітря.

Осінь тисяча дев'ятсот двадцятого року гримить по степах горлянками важких гармат, тупоче сотнями тисяч кінських копит, гуркотить моторами танків та штурмової авіації, рухається арміями двох історичних епох (Ю. Яновський).

2. Стос. до штурму (у 2 знач.).

Навіть сторож дід Павло – На електровозі! Полетіли в кліті вниз Рахівник і прачка. Лихоманить шахту “Біс” Штурмова гарячка! (С. Олійник).

3. заст. Штормовий.

По палубі, тримаючись за штурмові леєри, проповзає Потап Сорокін (О. Довженко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. штурмовий — [штурмовий] м. (на) -вому/-моув'ім, мн. -моув'і Орфоепічний словник української мови
  2. штурмовий — штурмови́й прикметник Орфографічний словник української мови
  3. штурмовий — -а, -е. 1》 Стос. до штурму (у 1 знач.), який є штурмом. || Пов'язаний з підготовкою і проведенням штурму, признач. для штурму. || Признач. для штурму з повітря. Штурмова драбина — у Росії 17-18 ст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. штурмовий — ШТУРМОВИ́Й, а́, е́. 1. Стос. до штурму (у 1 знач.), який є штурмом. Яскравіше чути стало, як перекочувалася луна штурмового «ура!» (Ле і Лев., Півд. Словник української мови в 11 томах