1. Словник української мови у 20 томах

шумкий

ШУМКИ́Й, а́, е́.

Те саме, що шумли́вий¹.

Пішов [Іван] геть просто на крутий обрив і щез у морі шумкої, неспокійної зелені (П. Колесник);

Благословенна дніпрова долина – Шумкі хліба і гомінкі гаї (І. Вирган);

Шумкі дерева вихльоскували голим віттям над головою в майора Монтегю (П. Загребельний);

Вирвавшись часом з шумкого й гарячого міста.., я завжди поспішав у ліс (С. Васильченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шумкий — див. шумливий Словник синонімів Вусика
  2. шумкий — шумки́й прикметник Орфографічний словник української мови
  3. шумкий — -а, -е. Те саме, що шумливий I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шумкий — I. ШУ́МНИЙ (який видає, утворює шум, відбувається з шумом; сповнений шуму), ШУМЛИ́ВИЙ, ШУМКИ́Й, ГОМІНКИ́Й, ГОМІНЛИ́ВИЙ. Чи вздрію ще, коли струмки — тугі, напористі, шумні — з гори прорвуться на долину? (В. Словник синонімів української мови
  5. шумкий — Шумки́й, -ка́, -ке́ (звук) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. шумкий — ШУМКИ́Й, а́, е́. Те саме, що шумли́вий¹. Пішов [Іван] геть просто на крутий обрив і щез у морі шумкої, неспокійної зелені (Кол., Терен.., 1959, 297); Благословенна дніпрова долина — Шумкі хліба і гомінкі гаї (Вирган, В розп. Словник української мови в 11 томах
  7. шумкий — Шумкий, -а, -е Шумный, шумящій. Мов у Базавлуці, за деревом шумким не чує нас. К. ПС. 117. Словник української мови Грінченка