1. Словник української мови у 20 томах

шурхіт

ШУ́РХІТ, хоту, ч.

Глухий звук, шум від човгання, тертя чогось об що-небудь; шерхіт.

Під ногами шурхотіла суха солома, і Коржеві здавалося, що той шурхіт лунає на всю балку (С. Добровольський);

Хтось прокрадався берегом. Його викривав шурхіт морської гальки (Ю. Збанацький);

Згори хтось швидко спускався крутою стежкою. З-під ніг з шурхотом зривалися камінці (Яків Баш);

Баба Анастасія під шурхіт своїх чорних шовкових спідниць вже впливала до їдальні (В. Собко);

Никифор поспішно зводився – і шурхіт чобіт танув на стежині. Але скоро той шурхіт наближався – це перевізник повертався назад (Є. Гуцало);

Десь чується шурхіт мітли двірника, Доноситься здалеку дзенькіт трамвая... (І. Нехода).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шурхіт — див. шум Словник синонімів Вусика
  2. шурхіт — [шурх'іт] -хоту, м. (на) -хот'і Орфоепічний словник української мови
  3. шурхіт — шу́рхіт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. шурхіт — (-хоту) ч.; мол. Бурхливі події, сенсації. Мафія наших глухонімих наробила шурхоту в Парижі (УМ, 13.02.2001). Словник жарґонної лексики української мови
  5. шурхіт — -хоту, ч. Глухий звук, шум від човгання, тертя чогось об що-небудь; шерхіт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шурхіт — ШЕ́ЛЕСТ (тихий, глухий звук, шум від тертя одного предмета об другий), ШЕЛЕСТІ́ННЯ рідше, ШАРУДІ́ННЯ, ШУ́РХІТ, ШУ́РХАННЯ рідше, ШЕ́РХІТ, ШЕ́РЕХ, ШЕ́МРАННЯ, ШЕ́МРІТ, ШЕ́МРІННЯ рідше, ШЕРХ розм., ШЕ́РХАННЯ розм., ШЕРЕХТІ́ННЯ розм., ШЕРХОТІ́ННЯ розм. Словник синонімів української мови
  7. шурхіт — ШУ́РХІТ, хоту, ч. Глухий звук, шум від човгання, тертя чогось об що-небудь; шерхіт. Під ногами шурхотіла суха солома, і Коржеві здавалося, що той шурхіт лунає на всю балку (Добр., Тече річка.., 1961, 282); Хтось прокрадався берегом. Словник української мови в 11 томах