1. Словник української мови у 20 томах

шуряк

ШУРЯ́К, а́, ч., розм.

Те саме, що шу́рин.

Гордий, самостійний, вихований батьком на просторі та в шані, парубок понісся, як вітер, карати шуряка за сестрину наругу (Л. Яновська);

Перед ними на серветці стояло вино, бокали і бісквіти. Пив Хоменків шуряк і зрідка сам господар (Л. Смілянський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шуряк — шуря́к іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. шуряк — -а, ч., розм. Те саме, що шурин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. шуряк — ШУ́РИН (брат дружини), СВОЯ́К рідше, ШУРЯ́К розм., ШВА́ҐЕР діал. Не єсть ти мій чоловік — Великий розбійничок: Убив брата мойого, Ще й шурина свойого (пісня); Якось у суботу до хазяйки прийшли гості — свояки, брати хазяйчині з товаришами (О. Словник синонімів української мови
  4. шуряк — Шуря́к, -ка́; -ки́, -кі́в = шу́рин Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. шуряк — ШУРЯ́К, а́, ч., розм. Те саме, що шу́рин. Гордий, самостійний, вихований батьком на просторі та в шані, парубок понісся, як вітер, карати шуряка за сестрину наругу (Л. Янов., І, 1959, 310); Перед ними на серветці стояло вино, бокали і бісквіти. Словник української мови в 11 томах