1. Словник української мови у 20 томах

щетинник

ЩЕТИ́ННИК, а, ч., заст.

Скупник щетини.

[Гридько:] Тут у містечку лавку маємо, а то – щетинників держимо, – щетину зносять... (Панас Мирний);

Коли б швидше ярмарок, – книжечки поразклодають щетинники, картинки... Дивиться піду (А. Тесленко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щетинник — щети́нник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. щетинник — -а, ч., заст. Скупник щетини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. щетинник — Щети́нник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. щетинник — ЩЕТИ́ННИК, а, ч., заст. Скупник щетини. [Гридько:] Тут у містечку лавку маємо, а то — щетинників держимо,— щетину зносять… (Мирний, V, 1955, 150); Коли б швидше ярмарок,-книжечки порозкладають щетинники, картинки… дивиться піду (Тесл., З книги життя, 1949, 187). Словник української мови в 11 томах
  5. щетинник — Щети́нник, -ка м. Торговецъ мелкимъ товаромъ, разносящій по селамъ и промѣнивающій за щетину и другіе сельскіе продукты. Вас. 189. віддам щетинникові, — пугаютъ дѣтей, когда они плачуть. Ном. № 9272. Словник української мови Грінченка